Сторінка психолога
Коли слід звертатися до дитячого психолога
Деяким діткам психологічна допомога буває такою ж необхідною як плановий (або позаплановий) медичний огляд. Коли ж потрібно звертатися до психолога? Про це і поговоримо.
Ми викликаємо педіатра, якщо малюк фізично нездужає, йдемо до стоматолога, якщо малюк скаржиться на зубний біль. Але далеко не завжди серйозно ставимося до психічного здоров’я дитини, яке, зауважте, відіграє дуже важливу роль у формуванні особистості.
Право на помилку
На жаль, нас вчать чому завгодно, але не як бути батьками. Батьки часто бояться звернутися до психолога за допомогою ще й з причини страху почути щось про себе «погане», як про батька. Запам’ятайте одне, ідеальних мам і тат не існує.
Все в перший раз стають батьками і всі мають право на помилку. Важливо, скоріше не сам факт помилки, а вміння її визнавати для початку, виправляти і витягувати урок з отриманого досвіду життя. Зрозуміло, що хочеться найкращого для своєї дитини. Але помилки батьків – це теж досвід для дитини. Як говориться в прислів’ї “Роби, що повинно і будь що буде”.
Крик душі?
У більшості випадків, до психолога звертаються тоді, коли вже не можна не звернутися – підвищена агресивність, конфліктність, проблеми успішності, труднощі в спілкуванні в школі (садочку), істерики, плаксивість, депресія, аутоагресія (гризе нігті, висмикує волосся). Будь-які агресивні прояви – це завжди крик про допомогу. Якщо Вам боляче від якихось вчинків, слів вашого чада, знайте – йому боляче теж. І агресія – це сигнал для вас: «! Зверніть увагу, мені погано».
Завдання дитячого психолога
Дитячий психолог може допомогти батькам як у конкретній проблемі з дитиною, так і просто розширити свої пізнання з різних питань, наприклад:
Розповісти про вікові особливості психіки та розвитку дитини, які потрібно враховувати;
пояснити, що є норма для одного віку і перебір (недобір) вже для іншого (наприклад, навички самообслуговування, процес відділення від батьків, страхи)
розповісти, які є форми вираження своїх почуттів, прохань і як це впливає психіку дитини, на дитячо-батьківські відносини і на відносини з однолітками
як розуміти потреби дитини, як слухати і чути їх (що не завжди означає одне і теж).
Що відбувається в кабінеті психолога?
Робота дитячого психолога будується, як правило, за двома напрямками – це робота безпосередньо з дітьми і робота з батьками. Це завжди рівноцінне тристоронню взаємодію і ніяк інакше (Батьки – Дитина – Дитячий психолог).
У кабінеті психолога створюється інша атмосфера, дитині надається час і місце, в яких вона може інакше розкрити себе.
З дітьми психолог спочатку проводить діагностику у вигляді малюнків, тестів, ігор і просто спілкування, а потім йде робота залежно від запитів і потреб батьків, особливостей особистої історії.
Робота ведеться з застосуванням різних терапевтичних методик. У більшій частині, це ігри, що допомагають дітям висловити свої конфлікти і почуття побічно, у процесі малювання, ліплення, ігри з іграшками, ігор в піску і придумуванням історій, казок. Психолог супроводжує процес гри і координує хід заняття з терапевтичною метою.
З батьками психолог спочатку обговорює і вивчає ситуацію, що склалася, причини її виникнення. І потім, вже в процесі роботи з дитиною обговорює теми, які піднімаються, надає рекомендації та разом з батьками знаходить відповідні саме для них способи і шляхи вирішення труднощів.
Іноді, як тільки батьки міняють власну поведінку і способи спілкування з дітьми – змінюються і відносини з дитиною, і його поведінка, яка раніше викликала занепокоєння.
Ми викликаємо педіатра, якщо малюк фізично нездужає, йдемо до стоматолога, якщо малюк скаржиться на зубний біль. Але далеко не завжди серйозно ставимося до психічного здоров’я дитини, яке, зауважте, відіграє дуже важливу роль у формуванні особистості.
Право на помилку
На жаль, нас вчать чому завгодно, але не як бути батьками. Батьки часто бояться звернутися до психолога за допомогою ще й з причини страху почути щось про себе «погане», як про батька. Запам’ятайте одне, ідеальних мам і тат не існує.
Все в перший раз стають батьками і всі мають право на помилку. Важливо, скоріше не сам факт помилки, а вміння її визнавати для початку, виправляти і витягувати урок з отриманого досвіду життя. Зрозуміло, що хочеться найкращого для своєї дитини. Але помилки батьків – це теж досвід для дитини. Як говориться в прислів’ї “Роби, що повинно і будь що буде”.
Крик душі?
У більшості випадків, до психолога звертаються тоді, коли вже не можна не звернутися – підвищена агресивність, конфліктність, проблеми успішності, труднощі в спілкуванні в школі (садочку), істерики, плаксивість, депресія, аутоагресія (гризе нігті, висмикує волосся). Будь-які агресивні прояви – це завжди крик про допомогу. Якщо Вам боляче від якихось вчинків, слів вашого чада, знайте – йому боляче теж. І агресія – це сигнал для вас: «! Зверніть увагу, мені погано».
Завдання дитячого психолога
Дитячий психолог може допомогти батькам як у конкретній проблемі з дитиною, так і просто розширити свої пізнання з різних питань, наприклад:
Розповісти про вікові особливості психіки та розвитку дитини, які потрібно враховувати;
пояснити, що є норма для одного віку і перебір (недобір) вже для іншого (наприклад, навички самообслуговування, процес відділення від батьків, страхи)
розповісти, які є форми вираження своїх почуттів, прохань і як це впливає психіку дитини, на дитячо-батьківські відносини і на відносини з однолітками
як розуміти потреби дитини, як слухати і чути їх (що не завжди означає одне і теж).
Що відбувається в кабінеті психолога?
Робота дитячого психолога будується, як правило, за двома напрямками – це робота безпосередньо з дітьми і робота з батьками. Це завжди рівноцінне тристоронню взаємодію і ніяк інакше (Батьки – Дитина – Дитячий психолог).
У кабінеті психолога створюється інша атмосфера, дитині надається час і місце, в яких вона може інакше розкрити себе.
З дітьми психолог спочатку проводить діагностику у вигляді малюнків, тестів, ігор і просто спілкування, а потім йде робота залежно від запитів і потреб батьків, особливостей особистої історії.
Робота ведеться з застосуванням різних терапевтичних методик. У більшій частині, це ігри, що допомагають дітям висловити свої конфлікти і почуття побічно, у процесі малювання, ліплення, ігри з іграшками, ігор в піску і придумуванням історій, казок. Психолог супроводжує процес гри і координує хід заняття з терапевтичною метою.
З батьками психолог спочатку обговорює і вивчає ситуацію, що склалася, причини її виникнення. І потім, вже в процесі роботи з дитиною обговорює теми, які піднімаються, надає рекомендації та разом з батьками знаходить відповідні саме для них способи і шляхи вирішення труднощів.
Іноді, як тільки батьки міняють власну поведінку і способи спілкування з дітьми – змінюються і відносини з дитиною, і його поведінка, яка раніше викликала занепокоєння.
